Апостоле Якове, дякую

 * * *

Океан співав мушлями

І ми почули твій голос, Якове

Бути апостолом і батьком усіх паломників,

Як тобі?

Ми пройшли твій шлях

Чи стали на нього, мов вартові

Поруч, пліч-о-пліч, два пілігрими

Віруючий і той, що ще ні

Ми йшли у розмовах, йшли в дощ і спеку, йшли в німоті й глухоті

Йшли навіть під зорями, блукали в душевній пітьмі

Наш глечик під серцем був залитий гіркими слізьми

Ми виплакали їх усі, поки до тебе дійшли

І ти наповнив нас чистою свіжою водою.

* * *

Ми зустріли янгола Габріель під зачиненим храмом в Іспанії

Вона - точно працівник небесної канцелярії

Записала імена наші, "щоби запам'ятати"

Просто в смартфона-нотатки. (Янголи мають нотатки?)

Обіймами прокомпостувала наші квитки,

Розказала про термальну купальню, в яку нам варто піти,

Щоб опустити ноги і стерти втому за день.

Я щодня згадую про Габріель.

* * *

В наших наплічниках сховані історії десятків людей

Хто у що вірить, що робить і чим живе,

Як можна в 14 днів стільки простих істин втиснути?

Слова стали дороговказами і крилатими висловами

Скільки всього ще треба осмислити

Можливо, варто створити записки?

(Або просто спинитись і виспатись.?)

* * *

Закінчився Шлях. Післясмак.

Дорога стелилась м'яко.

З нами усе в порядку.

Святий апостоле Якове,

Дякую. Дякую. Дякую.