Подорожній

 Якове

Смерть завжди неочікувана
Хоча ти передчував той
Солоний присмак крові і океану
І присутність Тієї, хто наближався

можливо ти навіть її замовив
як Сковорода чи інші святі,
що знали коли помруть і копали собі
кам’яні могили у скелях
напротивагу тим,
які жадали померти в пустелі
але не змогли

Листи твої пишуть ногами паломники
Я на дошці уперше пишу твій лик
до мовчазних і рукописних звернень від мене
за ці два роки ти звик

Мені добре мати тебе за друга і вчителя
за того, з ким можна мовчати й базікати
навіть коли я буду собі нестерпна
у спеку, у дощ чи у холод
ти той подорожній, який мене витерпить,
і в самих важких частинах шляху -
ти на відстані витягнутої
руки, а це всеодно що поряд

дякую тобі