Травневе

 Я торкнуся твоєї посмішки

Під квітучими каштанами Києва

Наші довгі неспішні прогулянки

Теплими надвечір'ями

Наші спроби не закохатися

Й повний крах цієї затії

Обійматися, цілуватися

Уціліти і стати цілим

***

Моя спрага втамована

Бо я п'ю з Джерела,

Яке неможливо висушити

Воно зі мною вдень і вночі

У солоному морі

Й на суші

Я була у пітьмі

І торкалась самого дна

Дна своєї душі

Де ходили істоти

Немов мерці

Обездушені

Я збагнула чим

Відрізняюсь від них

Що жиє у мене всередині

Згадала обличчя й твоє ім'я -

мене викинуло миттю

На твій берег

Ха-ха-ха, ха-ха-ха -

Сміюся аж задихаюся

Маю собі зізнатися:

Що має статися -

Станеться