Краківські замальовки

 Ледь прочинені повіки спозарання

Шурхотіння дощу. Дах старої криниці
Малина тане на язиці. Остання.
Лоскоче вуста посмішка і таємниця

Ялівцеве запаморочення від парфумів
Хвойного лісу пісня пісень
Вдих і видих на повні груди

Крок із ліжка на землю, - 
немов пляшку ігристого, 
відкорковую новий День

***

Сходи під кроком твоїм проростають
Намір формує майбутні події
Все відчуваєш і передчуваєш
Перехід розгортається - скоро діяти.

***

Келихи джину з тоніком, друзі і посмішки
Четвер. Літній вечір у Кракові, столик блюз-бару
На гітарі грає, звичайно, у порваних джинсах і строкатій сорочці
Кучерявий бородань із голосом бога (направду)

Схоже, день складається із тисячі емоцій:
Із контрового світла між цілунками коханців,
Із танців і запахів розхристаного вітром волосся,
Із всього, що потішило очі й того, що не вдалося,

І пісня звучить стільки хвилин, скільки веснянок на носі.

Найкращий сценарій цього вечора - ось він

***

Смак щойно зірваної сливи,
Розділенної навпіл з братом

Синіють грозові хмари
Танцюють в легкості дзвони храму

Ніби геть невагомі

Я знову під брамою
Цього разу без одягу

Замість нього на шкірі - спокій 
Тут похований Крак, що подолав Смога

Височіє над містом курган -
Його остання дорога

Сонце повільно заходить

Сміється моє Невідоме 

Для брами я - квітка,
Запилена Богом

***

Повітряна куля у чужому безхмарному небі
"Приїжджай коли можеш, чекаю завжди"
Сонячні промені крізь вікно електропотяга
Щіпають очі, чомусь сльози, дістану окуляри, не на людях, заждіть

Ця клята війна роз'єднала сім'ї, рідних, друзів
Розділила кордонами і довгими дорогами
Ми клеїмо зустрічі при найліпшій нагоді
Між важкими виборами і діалогами
Намагаємось бути живими, 
Любити, сміятися і клеїти дурня
Бути наскільки можна 
Посеред прірви щасливими

Як так вийшло, що ми народилися саме у цьому часі?
Обрали це покоління і виклики, які нам на долю випали?
Ховаю свій медіатор у чохол смартфону
Ця пісня зіграна, акорди - на тиху коду 
Надії і віри

Учора ракети падали на моє місто
А потім на інші міста моєї країни
І це не метафора, це моя дійсність
В емоціях заоб'ємна і забагатовимірна 

Буває здається, що вже не вміщається,
Що опроцесити це неможливо
Та поки сонце над горизонтом здіймається
Я маю сили. Я мріятиму. Я діятиму.