Квітуча абрикоса

 Той, кого стопи приведуть на протилежний берег, берег саду ненаписаних ікон, того п’яти доведуть по слідам із біло-рожевих пелюстків до розлогої гіллястої квітучої абрикоси. І лагідний вітер торкнеться чола та щок, лишаючи ніжний доторк квітів, що злегка зриваються, створюючи дивовижний килим весни під ногами, оголюючи налиті соком помаранчеві плоди. Я сьогодні йду цією стежкою. Хіба може так бути, що дерево одночасно і квітне, і плодоносить? Попри всі закони часу? 

- Може, - відповідає Дерево. - Може, бо я живу одночасно в усіх часових проміжках, одночасно в усіх станах, одночасно в учора, сьогодні та завтра. У безчассі і в часобагатовимірності. І зараз я - це соковиті солодкі плоди абрикоси. Вони сочаться радістю життя і насолодою сьогоднішнього дня, коли надкусити. Я також і квіти, що прикрашають вінком твоє волосся, твою вазу вдома, жменьку твоєї долоні та кінчик пензлика художника, що пише весну. Я - це коріння, що глибоко пірнає вниз до самої суті, до істини істин, до самого Буття. Я - видиме і невидиме водночас, і те, що ще непроявлене. В мене багато імен. І сьогодні моє ім’я - Сонце, що Дає Надію. Бачиш, лелеки звили на кроні гніздо? Скоро їх стане більше. Торкнися долонями моєї оманливо сухої шкіри-кори, і послухай як біжить по мені жива вода із небесного джерела. Запам’ятай цей звук. Це мова твого кровообігу.

Слухаю доторком пальців, а потім вухами стовбур. Хребет і спина вирівнюється. Глибоко і повільно дихаю. 

- Що порадиш мені, любе моє Сонце, Що Несе Надію?

- Будь собою. Бачиш, які ми різні в проявленнях, скільки в мені всього? Не бійся щедрот цієї різноманітності. Усі наші плоди не схожі один на одний. Пильнуй кожен з любов’ю, не бійся ідей та проєктів, не бійся їх кількості, не бійся, що часу не стане на все. Для нас все відбувається в Одночассі. Багатовимірність - це як замість двох спиць використовувати одразу 7. В’яжи полотно свого Сьогодні без остраху, що не складеться. Все складається одночасно, хоча результат поза Садом проявиться пізніше. А тут він існує вже. Приходь до мене щоразу, коли відчуєш потребу. Тут для нас з тобою замість ріки часу тече наше Завжди, синонімом якого є Любов.

____

P.S. написано в рамках марафону "Нова мапа світу"